2016 рік. Переді мною зараз відкрито стільки реальних можливостей з пішохідного, гірського і водного туризму, що тільки скажи «так» і виділи на це час. Зважуючи їх, на хвилинку задумуєшся: «А що я вже маю?»… Деякий досвід походів у горах і на воді, категорійних і не категорійних, в Україні і за кордоном; у деякі з них водила, як інструктор і на цьому не зупинятимусь; маю велике коло не просто друзів-туристів, а друзів по духу, людей, з якими робимо все більше цікавих проектів. Це коло постійно розширюється і з ним ти все більше розвиваєшся. І врешті-решт  – наповнене життя, життя у стилі свободи і туризму. І в цьому стилі ти вперше відчуваєш, що знайшла щось своє, остаточно. Задумуєшся на хвилинку і бачиш, що це тільки початок, що такий стиль приноситиме щороку все більше нових можливостей, які перетворюють життя у пригоду.

І тепер згадуєш себе колишню, ту, яка навіть і гадки не мала про туризм… Ну так, теж були цікаві речі і свої пригоди, які відкладалися в досвід, але повернутися до того стилю – нізащо. Навіть робила спроби жити по-старому з цікавості – але ні, не те. Ну, і як же я до такого докотилася? J З чого моє повне життя почалось?

……………

2014 рік.

Випускаюся з КПІ і, аби розвіяти ностальгію, шукаю що я ще в універі не спробувала. О! Глобус! Ану, що воно це – піти в гори, а не на вилазку. У нас був останній шанс купити путівки, в останній день і годину їх продажу — але ми з одногрупниками таки їх взялиJ

Вагон поїзда вщент забитий КПІшниками, сонний погляд на гори з автобуса і… маленька дерев’яна база, подив від бараків і перший сніданок з кострища сонячного ранку. Незвично було все, але ласкава атмосфера бази в горах і веселий загін з 35 чоловік вже почали закладати приязнь і захоплення. Це був старт, а далі понеслось: гітарки біля кострища, безперервний волейбол, Мафія та інші ігри, польова кухня і підготовка походу, купання в Пруті, польовому душі і… супер екстремальна банька J Після пробного виходу на г. Кукуль здавалося: «Капець, ледве віддихуюся, а це ще без рюкзака… що ж буде в горах!»

А в горах десятки тисяч кроків пройшлися непомітно, дух перехоплювало від пейзажів, задоволення – від чорниць, гірських потоків і затишку біля багаття. Екстремалу вчило розставляння палаток і чергування в бурю, а позитиву прибавляли нові ігри, історії, собака-бродяга «Хавчик» і співи навіть при спуску по мокрому схилу.

Піком моїх вражень стала перша ловля форелі і спартакіада біля бази в кінці зміни, мотузкові етапи і тролей через Прут.

  • Тобі сподобалися змагання? – запитує на обід Ярик Марочкін.
  • Оо, ще б пак! Хочу ще!
  • Так іди в наш тур клуб J

Ось ця фраза і дала мені імпульс, а за ним і тверде рішення – гірський туризм.

В житті змінився стиль, прийшли нові погляди і навіть пріоритети, життя дійсно наповнилося по-максимуму. А колискою його став Глобус КПІ – та сама, маленька база в горах з атмосферним подвір’ям і людьми. І зараз, приїжджаючи туди, відчуваю – «я вдома! :)»

Автор: Юля Огородник.

Член ТК КПІ «Глобус», інструктор СГСОТ КПІ «Глобус» 2015.